ЗАЧА́ДІТИ, ію, ієш, док. Отруїтися чадом, димом.
ЗАЧАДІ́ТИ, джу́, ди́ш, док. Те саме, що зачади́ти 1. Данило Мармура замовк. Він сунув свою криву люльку в зуби і так її потяг, що вона зачаділа на всю будку і спалахнула полум’ям (Чорн., Визвол. земля, 1950, 57); Несподівано порснув дрібний дощ.. Школа зачаділа смердючим димом. Обвуглені крокви з гуркотом впали у тепле, зволожене нутро будинку (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 400.