ЗАЧАРО́ВАНО. Присл. до зачаро́ваний 2. Члени комісії і вступники фортепіанного відділу зачаровано слухали талановиту гру (Кучер, Дорога.., 1958, 68); Вони зачаровано спостерігали зміну фарб і тонів нової для них картини природи (Трубл., II, 1955, 44); * У порівн. Сидимо було день при дні у дівочій та робимо. А тихо коло тебе, як зачаровано (Вовчок, І, 1955, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 400.