ЗАЧЕ́РСТВІ́ТИ, че́рстві́ю, че́рстві́єш, док.
1. Стати черствим, твердим. Довго хліб їмо, уже аж зачерствів (Сл. Гр.); * Образно. [Деякі парубки:] Молодий ще дуже [Семен]! Хоч і повно в його голові розуму, так глевкий же ще той розум,— нехай зачерствіє!.. (Кроп., І, 1958, 67).
2. перен., без додатка і чим. Стати байдужим, бездушним. І зачерствіли наші серця, мов рілля через довгу посуху (Л. Укр., I, 1951, 291); Вона колись уявляла, що робітники зачерствіли біля заліза, а тут бачила, як дбають один про одного (Ю. Янов., Мир, 1956, 260); Доля так і не подарувала йому ні сім’ї, ні дітей, ні багатства, і він, зовсім зачерствівши серцем, дивився тепер на світ холодними, злостивими очима (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 403.