ЗАЧИСЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАЧИ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех.
1. до чого, в що, ким. Те саме, що зарахо́вувати. — Я спеціально їздив до Москви і добився, щоб тебе зачислили до Суворовського училища. Ти вчитимешся на офіцера (Багмут, Щасл. день.., 1951, 64); Михайла офіцер на власний риск зачислив у солдати та ще й помічником писаря призначив (Збан., Сеспель, 1961, 241); // Відносити до певної категорії, вважати належним до когось. Івана Вишенського зачисляють звичайно до полемістів, що боронили православіє проти заходів латинства та унії (Фр., XVI, 1955, 426).
2. спец. Записувати на чий-небудь рахунок. Зачислити гроші на поточний рахунок.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 405.