ЗАЧОРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Почати чорніти, стати чорним. І знов майдан зачорнів од народу (Коцюб., II, 1955, 99); Справді, небо вже зачорніло — від заграв по обрію воно було особливо чорне в зеніті (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 748); // безос. Знову зачорніло, зазеленіло довкола, й Марині стало шкода цієї короткочасної зими, як свого скороминущого дитинства (Дмит., Наречена, 1959, 163).
2. Виділитися своїм чорним кольором. При світлі забіліло в Мини широке лице, зачорніли товсті брови (Н.-Лев., II, 1956, 112); У далині серед криги зачорнів пароплав (Трубл., І, 1955,481).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 409.