ЗАЧУДО́ВАНО, розм. Присл. до зачудо́ваний 2. Ганна Лавренко, що першою побачила його [фейєрверк], зачудовано ахнула на таке диво (Гончар, Таврія.., 1957, 63); Сеня, вийнявши наган з кобури, не цілячись, з того місця, де стояв, вгатив три кулі в центральний кружок. Усі хлоп’ята зачудовано дивилися на нього (Бурл., М. Гонта, 1959, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 410.