ЗА́ЧУЖА, присл., рідко. Збоку, не будучи близьким, пов’язаним з чим-небудь. Зачужа жаль (Номис, 1864, № 2255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 410.