ЗАШВАРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ЗАШВАРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., розм. Почати говорити швидко й нерозбірливо (звичайно чужою мовою); // Почати звучати (про чужу, незрозумілу мову). Коли він підповзав до знайомого місця і міг вже спокійніше зітхнути, поміж деревами зашваркотіла чужинська мова (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 545).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 412.