ЗАШМАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Замазати або забруднити що-небудь чимсь.— Я тобі, Антоне, рану йодом зашмарую. Вже повір мені, обійдеться без бинта (Стельмах, Правда.., 1961, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 416.