ЗАШУРУВА́ТИ1, у́ю, у́єш, док.
1. техн. Почати шурувати, перемішувати в топці паливо. Машиніст став до свого правого крила, помічник зашурував у топці (Кучер, Зол. руки, 1948, 222).
2. розм. Почати терти, шкребти що-небудь, очищаючи від бруду.
ЗАШУРУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, док., перех., діал. Забруднити. Носили [дівчата] пісок і в кошиках, й на ношах, ..кидали руками й лопатами, зашурували одежу, запорошили собі очі (Л. Укр., III, 1952, 666).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 419.