ЗАШУРХОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., без додатка і чим. Почати шурхотіти, утворювати шурхіт. Сухий, зморожений сніг зашурхотів під лижами (Трубл., Лахтак, 1963, 68); За ворітьми зашурхотіли чиїсь кроки (Чаб., Тече вода.., 1961, 51); Запалив [кореспондент] цигарку, напустив густу хмару диму і, побажавши колезі удачі, зашурхотів плащем — зник (Логв., Давні рани, 1961, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 419.