ЗАЩЕМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАЩЕМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. защемля́ть; док., перех. Затискувати що-небудь між чимсь. Тут він ударив палицею по дубі і, розколовши його, всунув у розколину дідову бороду та й защемив її там (Укр.. казки, 1951, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 420.