ЗАЮ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док., розм. Залитися (звичайно кров’ю).— А один син Семенів як підскоче та мене кулаком по пиці лясь! — так я й заюшивсь! (Гр., II, 1963, 122); У зв’язаного Теодосія заюшилося кров’ю обличчя, кров текла по бороді, волосся злиплося (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 80); * У порівн. Сонце сідало недобре, небо наче кров’ю заюшилося… На вітер… (Вол., Дні.., 1958, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 421.