ЗАІНТЕРЕСО́ВАНІСТЬ, ності, ж., без додатка і в чому.
1. Наявність інтересу до чого-небудь, що дає вигоду, приносить користь. Колгосп поєднує особисті інтереси селян з суспільними, загальнонародними інтересами, індивідуальну і колективну заінтересованість в результатах виробництва (Програма КПРС, 1961, 67); Багатьом ковалівцям прояснилося. Стало ясно, чого тікали з села. Не було матеріальної заінтересованості (Кучер, Трудна любов, 1960, 123); // Наявність прагнення, бажання здійснити щось. Письменник [П. Панч] зумів відобразити суттєві риси героїчного робітничого класу, його кровну заінтересованість у відбудові промисловості, його любовне ставлення до праці (Іст. укр. літ., II, 1956, 449).
2. Цікавість, допитливість.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 129.