ЗАЇДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАЇ́СТИСЯ, ї́мся, їси́ся, док.
1. Під час їди забруднювати їжею обличчя біля рота. [Коломійчиха:] Дивись! Аж по вуха заївся вишнями!.. (Стар., Драм. тв., 1941, 225).
2. з ким. Сваритися, загострювати стосунки. А зубата була [Настуся]. Вже не заїдайся з нею ніхто! (Кв.-Осн., II, 1956, 471); [Микола:] А з Лукою ти даремно заївся. Сам бачиш, він приїхав звідти з хворою душею (Галан, І, 1960, 498).
3. тільки недок. Пас. до заїда́ти 3. * Образно. — Минь Онисимович так і не сказав нам своєї думки про ті суперечки, що так не розгадані опонентами і заїдаються шинкою та приливаються винцем (Досв., Вибр., 1959, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 131.