ЗАЇ́КУВАТИЙ, а, е. Який має ваду у вимові — заїкання. — Піду в Іваницю на ярмарок та й оженюсь,— передражнює Макар заїкуватого, рябого Яреська (Вас., І, 1959, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 132.