ЗБАГА́ЧЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. збагати́ти і стан за знач. збагати́тися. Заробітки Олени Хобти великі, але ми не спостерігали у неї найменшого прагнення до особистого збагачення (Вол., Сади.., 1950, 106); Переклад — дуже відповідальна і великої ідейної ваги справа. Вона служить збагаченню національних літератур (Рильський, III, 1956, 139).
2. спец. Процес, внаслідок якого збільшується вміст корисних речовин у чому-небудь (руді, вугіллі, грунті і т. ін.). Вугілля південного Донбасу малосірчасте, добре спікається; його можна відправляти на коксування без попереднього збагачення (Наука.., 1, 1959, 22); Поряд зі збільшенням виробництва кормів велике значення має збагачення їх протеїном (Хлібороб Укр., 3, 1967, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 424.