ЗБИРАНИ́ЦЯ, і, ж., розм.
1. Те саме, що збирани́на. Кожен словник, коли він не механічна збираниця всього, що пливе лексикографові в руки, є якоюсь мірою нормативним (Рад. Укр., 2.IV 1963, 3); Тут усякі діти: і мої і сусідині — збираниця (Сл. Гр.).
2. Колекція яких-небудь речей, предметів. Люльок чи не з півсотні Розвішано в старого на стіні: І прості, і химерні та чудні, І куці,й довгі — ціла збираниця За довгий вік (Рильський, II, 1956, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 434.