ЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІБРА́ТИ, зберу́, збере́ш, док., перех.
1. Складати що-небудь докупи, в одне місце. [Перша ткачиха (збирає гроші докупи тремтячими руками):] Спасибі вам (Л. Укр., IV, 1954, 211); Я зібрав усі фотографічні причандали, скинув їх жужмом у куток біля апарата і накрив усе чорним сукном (Коцюб., І, 1955, 260); // Складаючи що-небудь, брати з собою. Збирайте своє добро, своїх жінок і дітей і виселяйтеся звідси (Коцюб., І, 1955, 293); Явдоха зібрала свої манатки, поїхала (Мирний, І, 1949, 236); Зібравши своє немудре солдатське майно, що вмістилося йому в кишенях, і тиснучи розчуленому Хомі руку, весело заповів [Вася]: — Тримай, друже, кермо, не відхиляйся від гвардійського курсу!.. (Гончар, III, 1959, 308); // в що, на що. Поміщати куди-небудь те, що складається з кількох або багатьох предметів. Збираю його [лушпиння] в хустинку і виношу нишком далеко за тік (Коцюб., II, 1955, 263); [Лукаш:] А хто ж тут недогарків отих глядіти буде?.. [Килина:] То зберемо на віз та й завеземо десь до родини твеї [твоєї], може пустять… (Л. Укр., III, 1952, 265); Парубок востаннє, мов граючись, махнув косою й поставив її сторч. Зібрав траву у рядно, звалив на плечі, й твердою стопою пішов через кладку (Хотк., І, 1966, 94).
◊ Кісто́к не зібра́ти див. кі́стка.
2. Склика́ти, зганяти, зводити докупи (людей, тварин). Уранці йде Олеся дружок збирати. Куди не вступить, усюди одмовляють (Вовчок, І, 1955, 25); Дід одно бігає, носе [носить] вулики, підкурює їх, вощить та збирає рої (Мирний, І, 1954, 192); Зібрав Троянську всю громаду І сам пішов на двір до них, Просить у їх собі пораду (Котл., І, 1952, 90); [Мотря:] Обору швидко полагодь, бо скотина, як розбредеться, то й до ночі не збереш її докупи (Мороз, П’єси, 1959, 14); // Скликаючи людей в одне місце, проводити засідання, раду, сход і т. ін. Знов Кармелюк отаманує.. А багачі знов заметушилися, знов перелякалися, свої ради збирають (Вовчок, І, 1955, 366); Зібрав [отаман] на майдані великий сход, казав промову (Ю. Янов., II, 1958, 225); // Об’єднувати кого-, що-небудь. Данило угадував, що твердою рукою звідти, з ростово-суздальської сторони, почнуть руські землі збирати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 561); [Неофіт-раб:] Жадаю віри в ту святую силу, що розум просвітить у найтемніших, і всіх людей збере в громаду вільну без пастиря, дозорця і без пана (Л. Укр., II, 1951, 238); «Шляхи мистецтва» ставлять собі метою зібрати розпорошені сили мистецтв на Україні (Еллан, II, 1958, 74); // Об’єднуючи, згуртовуючи людей, утворювати товариство, загін, військо і т. ін. Остап зібрав собі гарне військо козацьке потроху і вже був напоготові йти на турка (Вовчок, І, 1955, 331).
◊ Збира́ти (зібра́ти) в кула́к див. кула́к.
3. Зосереджувати, скупчувати кого-, що-небудь в одному місці. Сполох літав над селом.. і збирав народ (Коцюб., І, 1955, 398); Чудовий будинок опери збирає коло своїх розмальованих афіш величезні юрби людей (Кол., На фронті.., 1959, 37); Високий купол збирав сонячне світло і сипав його на ряди жовтих стільців, білі стіни і високі колони (Десняк, Опов.., 1951, 48).
Збира́ти (зібра́ти) думки́ [доку́пи, ра́зом] — намагатися зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь; зосереджуватися. Тільки одійшовши геть од ліщини, Яків став збирати докупи думки: «Що таке трапилося? Звідки це? Нащо? Може, якась помилка?.. (Вас., II, 1959, 64); [Леся:] Серце як колотиться… Не можу зібрати думок… (Сміл., Черв. троянда, 1955, 87);
Збира́ти (зібра́ти) си́ли (всю си́лу, всі си́ли, ре́штки сил і т. ін.) — напружувати свої сили. Клара припадала головою до його грудей, збираючи рештки сил, щоб заглушити ридання (Руд., Остання шабля, 1959, 76); — Що тобі? — питає [Харитина]..— О-ох!..— зібравши сили, ледве вимовила я.— Я недужа… (Мирний, І, 1954, 84); Зібрала всі сили Тамара і удавано-спокійно запитала: — Ти що, куди їдеш, Сашко? (Хижняк, Тамара, 1959, 55); Не збере́ш доку́пи — про відсутність логіки у чиїйсь мові. [Захарко:] Якась чудна у тебе сьогодня балачка: з одного на друге перескакуєш, тільки докупи не збереш! (Кроп., II, 1958, 142).
4. розм. Готувати чемодан, рюкзак і т. ін. для дороги, вкладаючи які-небудь предмети, речі. [Павло:] У мене скоро партбюро, а там і поїзд. Збирай чемодан (Корн., II, 1955, 161); Вона вже й дерунів напекла.., і чемоданчик зібрала. Піклується про сина (Грим., Незакінч. роман, 1962, 19); // кого. Робити необхідні приготування, виряджаючи кого-небудь кудись.— Ходім снідати, хлопче. Та збиратиму тебе в садок.— І, взявши Івасика за руку, пішов з ним до хати (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 18); Встане вдосвіта мати — Як же можна заспать? — Треба сина зібрати, На роботу послать (Шпорта, Вибр., 1958, 222); // Готуючи, подавати їжу (на стіл). А мати тим часом, завішавши вікна, затопила в печі й швидкоруч збирала вечерю (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 15); Дід швидко, звичними рухами зібрав вечерю (Собко, Вогонь.., 1947, 103).
5. З’єднуючи окремі частини, складати машини, механізми і т. ін. Зараз вона.. працює на верфі, де збирають маленькі морські траулери (Собко, Матв. затока, 1962, 7); Літній кулеметник збирав кулемета. А заразом ніби й іспит Митькові робить: — Ну, а тепер що? — Тепер замок! — упевнено відповів хлопець (Головко, І, 1957, 379); — Ми генератора для Ковалівки зібрали й випробували (Кучер, Трудна любов, 1960, 398).
6. Поступово приєднувати, складати що-небудь одне до одного, частину до частини; нагромаджувати. Почав він [горобчик] пір’ячко до пір’ячка збирати, соломку до соломки складати та гніздечко звивати (Л. Укр., III, 1952, 483); Після смерті батька Грицько готував фашистам криваву помсту. Цілий рік збирав тол і сам змайстрував міну (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 4); [Мотря:] Ой, грошенята мої, грошенята! Збирала вас, збирала, а тепер… Як од серця обриваю вас!.. (Мороз, П’єси, 1959, 335); Хто нас поховає, хто нас пом’яне? Розтратять, що ми зібрали, а нам і спасибі не скажуть (Кв.-Осн., II, 1956, 25); Стара відкликає Лукію вбік: — Приїжджає ж… Я оце йому й медку хочу зібрати (Гончар, Тронка, 1963, 93); // Нагромаджуючи, створювати що-небудь. [Гільзе:] Чи я ж би дивився спокійно, як інший отам розкошує та панує, та з мого лиха і голоду собі статки-маєтки збирає (Л. Укр., IV, 1954, 252); Любов до книжки виявляється і в тому, що з шостого класу Франко починає збирати свою бібліотеку (Коцюб., III, 1956, 28); // Колекціонувати. Не викидай конвертів, бо Пуцик тепер збирає марки (Л. Укр., V, 1956, 12); // Поступово уловлюючи, набирати певну кількість (про дощову воду). Порозстелявши на гарячому камені плащ-палатки, бійці збирали в них довгождану вологу (Гончар, III, 1959, 393); — Викинь ночви надвір — чи збереш увесь дощ? (Мирний, IV, 1955), 89); // Набиратися, набувати чого-небудь (сили і т. ін.). Гуляю та силку збираю (Номис, 1864, № 10867); Роман тоді сказав, зібравши смілість: — Ви ще, звичайно, молоді (Дор., Три богатирі, 1959, 37).
7. Брати що-небудь з різних місць, від різних осіб і т. ін. Вони [циганки] їздили по селах, жебрали, збирали де яєчко, де жменю муки або кукурудзи (Коцюб., І, 1955, 371); Збирають світлі, золоті меди Веселокрилі та прозорі бджоли (Рильський, І, 1956, 64); [Мар’яна:] Це ж безчесно — за спинами комуністів пускати плітки, збирати підписи (Зар., Антеї, 1961, 43); Належить мерщій зібрати гроші від тих, хто записався та ще не віддав (Мирний, V, 1955, 425); // Виявляючи яким-небудь способом, записувати або запам’ятовувати певні відомості, матеріали. Я потрошки збираю матеріали для повісті (Коцюб., III, 1956, 166); Першим, хто збирав і публікував український фольклор, був М. А. Цертелєв (Нариси з діалектології.., 1955, 28); Дбаючи, щоб готування до зборів пройшло якнайкраще, Ярема не злазив із жеребця протягом усієї ночі і, зібравши відомості, приїхав до Логвина (Епік, Тв., 1958, 209); // Одержувати певну кількість чого-небудь.— На міській партійній конференції скільки голосів зібрали ваші поправки до наказу делегатам на Всеукраїнську партійну нараду? (Головко, II, 1957, 464).
8. Відбирати потрібні предмети з-поміж інших.— Рибу і раки викинути в воду і — приказав пан хлопцям, що рились у куширі, збираючи вівсянку (Мирний, І, 1954, 313); * Образно. Так для сонечка осінь убралася, мов цариця у свято врочистеє, все, що є на сім світі найкращого, все зібрала на пишний убір (Л. Укр., І, 1951, 226); // Відділяючи, знімати верхній шар з чого-небудь (сметану, піну і т. ін.). [Олеся:] Я у піст сметану збирала б з гладущиків та крадькома ложку облизувала (Кроп., II, 1958, 295); Через кожні десять хвилин вона пробувала варення, збирала півблюдечка піни (Н.-Лев., III, 1956, 216); * Образно.— Вольному воля,— знизав плечима агент.. Але глядіть, скажу вам, щоб потім не каялись: хтось сметанку збере, а вам і сироватки не дістанеться (Стельмах, Хліб.., 1959, 206); // Зосереджувати увагу на певних фактах, ознаках, рисах чого-небудь. Колишній кріпак, вчорашній солдат, народний поет України [Т. Шевченко] жадібно збирає й осмислює нові факти, враження (Слово про Кобзаря, 1961, 123).
9. Зриваючи або піднімаючи з землі, набирати чого-небудь у якійсь кількості. В лісі дівчинка збирає у глек ягоди (Вас., III, 1960, 352); Нагнувшись, нишпорила під деревом жінка.. Збирала гриби (Досв., Вибр., 1959, 51); Ходив [Брайко] на лісозаготівлі, пиляв крихкі осичини, збирав перемерзлий хмиз, грівся коло кострищ (Загреб., День.., 1964, 149); Всі квіти зберу у дніпрових гаях. Зв’яжу у вінки і букети (Нагн., Вибр., 1950, 243);// рідко також без додатка. Знімати з полів, городів, садів те, що вродило; знімати урожай. Не щодня можна сіяти, збирати (Номис, 1864, № 5924); — Здійснились наші сподівання, Семене. Хліба, що рясніють довкола,— наші хліба, і збиратимемо ми їх разом у колгоспі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 175); На виноградниках люди збирають пізні сорти винограду (Томч., Готель.., 1960, 39);Федорка слухняно перелізла через тин на грядки й почала огірки збирати (Головко, I, 1957, 231); — Хліб стоїть у полі невижатий.. Як не зберемо хліба — загинемо з голоду зимою!.. (Коцюб., І, 1955, 14); Звичайно, чув я, що врожай Зібрали ви багатий, Що сад у вас тепер, як гай, Що нив і не впізнати (Рильський, І, 1956, 375).
10. Підбирати що-небудь розкидане, розсипане. Місяць так світить, ніч видна, хоч голки збирай (Мирний, I, 1954, 92); Художник збирає з підлоги важкі фоліанти і, витираючи, складає стопкою на стіл (Гончар, І, 1954, 266); — Розсипані по скрині цілкові позбирав [Левко] у жменю і хотів у мішок зсипати і опісля з долівки зібрати, як тут і набігли!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 295); // також без додатка. Прибирати, приймати що-небудь. Дарка всміхнулася і почала збирати зо стола (Л. Укр., III, 1952, 669); * Образно. Як її [дівчини] нема, то наче хто сонце зняв і зорі зібрав та у кишеню поховав (Вовчок, І, 1955, 310).
11. рідко. Брати що-небудь, охоплюючи цілком. — Правда його, правда,— сказав голова, що, зібравши у жменю свою сіду бороду, сидів собі мовчки (Кв.-Осн., II, 1956, 400); — Не вважай же, Якимоньку, на її просьбоньку, Збери в ліву руку косу, зотни головоньку (Чуб., V, 1874, 630); — Надягай поверх! — гукнула Мар’я і, зібравши сорочку, перекинула через Христину голову (Мирний, III, 1954, 179); // діал., перен. Охоплювати (про почуття). Сум збирав, коли було глянути на поле (Фр., V, 1951, 298); Знов Семена досада зібрала (Март., Тв., 1954, 101).
12. Стягуючи, робити зморшки, складки і т. ін. Поважно прикриває [чоловік] очі повіками, збирає шкіру на лобі в гармошку, слухає (Загреб., Спека, 1961, 290); Мотря ковтнула півчарки, зібрала губи на шнурочок і, обтерши їх рукавом, вкинула в рот другу півчарки (Коцюб., І, 1955, 44); — Ти, Євмене, свої насмішки дома чи в стайні залишив би,— не витримала мати і зібрала губи в оборку (Стельмах, Правда..,1961, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 434.