ЗБРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗБРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, док., перех. Покривати бризками. Давали [Хіврі] непочатої води й умивали, й збризкували — не помагало (Мирний, IV, 1955, 223); Насіння у Кобзарів особливе. Віра Андріївна смажила його перед полум’ям, збризкуючи водою (Мушк., Чорний хліб, 1960, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 451.