ЗБРІД, збро́ду, ч., рідко. Те саме, що на́брід. [Єфрем:] Не міг ніде її пристроїти, бо дітвори..— аж кишить. І городянський там збрід і селянські злидні… (Кроп., IV, 1959, 348); Чий, хитро прихований, тягнеться слід До замаху вчора вночі у Любані? Надбіглий з вокзалу есерівський збрід (Бажан, Роки, 1957, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 451.