ЗБУ́ДЖЕНО. Присл. до збу́джений 2. Школярі збуджено обговорювали подію (Донч., VI, 1957, 104); Ніколає підняв очі, повні сліз, збуджено проказав: — Дядечку, я вірю… Вірю вам… Допоможіть мені… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 54); Віталій до болю виразно уявляє Тоню, як пашить її обличчя, як збуджено блищать у пітьмі її очі (Гончар, Тронка,1963, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 454.