ЗБУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до будува́ти. Один купець хороший дворик мав.. Він у дворі комору збудував (Гл., Вибр., 1951, 51); Хто й коли збудував нашу хату, які майстри — невідомо (Довж., Зач. Десна, 1957, 467); Більшовики повинні тепер збудувати партію, збудувати з фракції партію, збудувати партію з допомогою тих позицій, які завойовано фракційною боротьбою (Ленін, 15, 1949, 407); Зося вже давно збудувала в своїх думках план прийдешнього життя з Ле-мішковським (Н.-Лев., І, 1956, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 455.