ЗБІГО́ВИСЬКО, а, с., розм.
1. Скупчення різноманітних людей; натовп. Хай, хай скоїлося б збіговисько!..Хай обступив би їх народ колом і дивився б на них, як на цирк (Вільде, Сестри.., 1958, 565); [Чмур:] Що тут за збіговисько? Негайно всім розійтись по халупах! (Мокр., П’єси, 1959, 82).
2. зневажл. Група людей з якоюсь спільною негативною ознакою; набрід. О. Маковей в особі посла-демагога викривав буржуазний парламент — збіговисько різношерстої реакції, антинародну говорильню, в якій ніколи не беруться до уваги інтереси трудящих (Жовт., 2, 1956, 86); Рада фабрично-заводських комітетів міста й Центральне бюро професійних спілок оголосили страйк протесту проти збіговиська контрреволюції на Державній нараді в Москві (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 48).
3. Зустріч, зібрання людей певного кола в якому-небудь місці для обміркування чогось, розваги, відпочинку. На сьогоднішньому вечірньому збіговиську Андрі-йової ватаги — сьомий карб [про панські кривди], що його ватажок урочисто викарбував перед усіма (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 85); * Образно. Та прозаїчним був чайок базар дешевий, Збіговисько морських дрібненьких розбишак (Рильський, III, 1961, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 440.