Збі́йник, ка, м. Разбойникъ. Вх. Уг. 240. Ум. Збі́йничок, збійниченько. Гол. І. 172.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 124.
Що oзначає слово - "збійник"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.