ЗВ’Я́ЗКОВИЙ, а, е, спец. Прикм. до зв’я́зка 2, 3.
ЗВ’ЯЗКОВИ́Й1 а́, е́. Стос. до зв’язку (у 2 знач.). На кораблях-супутниках «Восток-3» і «Восток-4» було встановлено удосконалений комплекс зв’язкової радіоапаратури (Рад. Укр., 22.VІІІ 1962, 1).
ЗВ’ЯЗКОВИ́Й2, во́го, ч. Те саме, що зв’язкі́вець 2. Зв’язковий.. прийшов кликати старшого лейтенанта до штабу (Багмут, Записки.., 1961, 35); ЦК КП(б)У систематично відряджав на тимчасово окуповану територію України своїх зв’язкових, які передавали підпільним партійним організаціям його вказівки щодо посилення політичної і бойової діяльності (Іст. УРСР, II, 1957, 554).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 503.