ЗВАБЛИ́ВО. Присл. до звабли́вий. Тетяна кивнула головою, посміхнулась, її відкриті темні очі блиснули звабливо і виклично (Добр., Тече річка.., 1961, 223); Чуєш, мій друже, звабливо запах Принадний, далекий димок експедицій, Нас нерозкриті ждуть таємниці (Дор., Тобі, народе.., 1959, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 457.