Що oзначає слово - "зважуватися"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗВА́ЖУВАТИСЯ1, уюся, уєшся, недок., ЗВА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док.

1. Визначати свою вагу. Важився, як приїхав, зважусь, як буду виїздити, тоді напишу (Коцюб., III, 1956, 328).

2. тільки недок. Пас. до зва́жувати. На ній [на роботі ] зважувалася не тільки характеристика кожного окремого робітника, яких Дмитро Холод знав прекрасно, а й була вона йому за мірило характеристики цілого села (Епік, Тв., 1958, 31).

ЗВА́ЖУВАТИСЯ2, уюся, уєшся, рідко ЗВАЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗВА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., з інфін., на що і без додатка. Знаходити в собі відвагу, сміливість робити, говорити що-небудь, виявляти рішучість у якихось діях, вчинках, словах; насмілюватися, наважуватися. Знала [Ольга], що листівку треба знищити або віднести в поліцію, проте не зважувалась зробити ні одне, ні друге (Вільде, Сестри.., 1958, 252); Була [Настуся] довгонога, жилава і така міцна на руку, що парубки, навіть дорослі, не зважувалися з нею жартувати (Збан., Сеспель, 1961, 342); Все ніяк не зважалась [Софія], та вже по обіді.. озвалась до баронеси: ..— Чи не можна б мені піти сьогодні в концерт? (Л. Укр., III, 1952, 532); — Гяуре, вигнаний батьком! — кричав татарин.— Ти зваживсь сміятись із правої віри, із наших святих! (Коцюб., II, 1955, 153); [Невідомий:] Все ж таки ви на сміливий зважилися вчинок (Вас., III, 1960, 229); // Виявляти готовність, погоджуватися робити що-небудь. — Не печаль свого серденька, Катре моя мила, годі! Я для тебе на все зважуся (Вовчок, І, 1955, 201); Можна було б і зважитись на ту мандрівку, та хто зна, які там заробітки і дівчата? (Стельмах, І, 1962, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 458.