ЗВА́ЛЮВАТИСЯ1, ююся, юєшся, недок., ЗВАЛИ́ТИСЯ, звалю́ся, зва́лишся, док.
1. Втрачаючи опору, рівновагу, падати, перекидатися. Голос її [жінки] тривожний, в сум’ятті. Вона звалюється коло дверей і шкребе їх нігтями (Тют., Вир, 1964, 415); — Сини мої, сини мої…— та й звалилась [Олександра], як трава на гостру косу (Вовчок, І, 1955, 33); Страшний удар ззаду приголомшив його. І він звалився на землю, як підрубаний дуб (Довж., І, 1958, 265); Блоха покірно спер рушницю на дерево, але так невдало, що вона звалилась на землю (Гжицький, Опришки, 1962, 117); // Падати, будучи вбитим, підстреленим тощо. Хмара стріл впала дощем на стан Олешича. Раз у раз звалювався якийсь вершник із сідла, густо падали коні (Оп., Іду.., 1958, 334); Я бачив, як серну підстрелив стрілець: Звалилася, бідна, прийшов їй кінець (Пісні та романси.., II, 1956, 150); — А я як стрільнув, та шаблею, шаблею… Один [литвин] звалився, інші — врозтіч (Тулуб, Людолови, І, 1957, 65); // Падати, будучи зрубаним, зрізаним, скошеним. Розсердився [хазяїн] і косу ухопив… Черк, черк — і ввесь Бур’ян зваливсь (Гл., Вибр., 1951, 140); // тільки док. Лягати, падати від утоми, хвороби, сп’яніння і т. ін. Удова занедужала й звалилася (Вовчок, I, 1955, 314); Усе, що має, проп’є [Довбня], в одній сорочці по шинках бігає, аж поки де під тином не звалиться (Мирний, III, 1954, 200); Побитий, у залитій кров’ю чумарці, увесь у реп’яхах та соломі, блідий, аж чорний на виду, він ледве дійшов до лави, звалився і більше вже з неї не зводився (Л. Янов.. I, 1959, 310).
Зва́люватися (звали́тися) з ніг: а) втрачаючи опору, рівновагу, падати, перекидатися. Змій од злості ледве з ніг Не звалився, а потому Кинув оком на солому (Перв., Райдуга.., 1960, 137); б) втрачати здатність триматися на ногах, лягати через утому, хворобу, сон і т. ін. Одного вечора Кавун зваливсь з ніг; його перевезли в лазарет (Н.-Лев., II, 1956, 211); — Відстоявши години за рядового, ви потім звалитесь з ніг, задасте хропака. А хто ж буде за вас пости перевіряти? (Гончар, ІІІ, 1959, 310).
2. Падати вниз з чого-небудь, кудись, на щось. Кашкет звалюється з голови і котиться на брук (Смолич, II, 1958, 50); Мчав, поки мчав по рівнім полю, Та як притрафився рівчак, З коня звалився неборак (Фр., X, 1954, 286); Василько хотів подертися ще вище, але сучок обломився під ним, і він звалився козакові просто на голову (Панч, II, 1956, 202); Звалившись у лампадку, тарган погасив святий вогник (Донч., III, 1956, 22); * Образно. Не завше горе на плечах сидить — прийде час, що й звалиться! (Укр.. присл.., 1955, 74).
◊ На́че (нена́че, мов і т. ін.) гора́ з плече́й звали́лася див. гора́.
3. перен., розм. Раптово, несподівано з’являтися, прибувати куди-небудь. — Павле, —оглянувся Смик,— звідки ти звалився на пасіку? (Рудь, Гомін.., 1959, 46); Коли величезна юрба вершників звалилася на табір руської дружини — він був пустісінький (Оп., Іду.., 1958, 331); // Раптово, несподівано наставати, насуватися (про явища, події). Дипломат і близький друг Наполеона був приголомшений останніми подіями, що звалилися на велику армію (Кочура, Зол. грамота, 1960, 388); Велетенської сили грім звалився на море, і здавалося, буря завмерла від тієї сили (Кучер, Чорноморці, 1956, 57); — Як сніг на голову звалилась оця війна (Збан., Єдина, 1959, 142); // Раптово випадати комусь, на долю кого-небудь (про щось неприємне, обтяжливе). В одну мить усвідомив [Степан] собі грозу всього нещастя, що звалювалося на нього (Круш., Буденний хліб.., 1960, 66); Робота в «Просвіті» цілком мене знесилила, бо звалилась усім тягарем на мене та на мою жінку (Коцюб., III, 1956, 305); — А ти поплач, дочко,— порадив Марко Іванович, розуміючи всю сукупність переживань, що звалилися на неї (Баш, Надія, 1960, 332).
◊ Звали́тися на го́лову чиюсь; Звали́тися на пле́чі (ру́ки і т. ін.) чиїсь — несподівано стати для кого-небудь об’єктом клопоту, турбот і т. ін. Тепер знову звідкись звалився [Іван] на їхню голову (Гончар, IV, 1960, 57); [Назар:] Стільки роботи звалилось на твої руки. [Катерина:] Мені не звикати (Зар., Антеї, 1962, 407); На його плечі, крім тещі, мали звалитись ще чотири дорослих дівиці, яким у свою чергу треба буде дати посаг і повидавати заміж (Вільде, Сестри.., 1958, 510).
4. Опускатися на що-небудь як прийдеться, не володіючи собою (безсило, важко і т. ін.). Маруся аж звалилася на піл від сліз, і Настя плачучи сиділа над нею (Кв.-Осн., II, 1956, 59); Він звалився на стілець і дико, потрясаючи стіни кімнати, заридав (Мик., II, 1957, 71); Їздові, зскакуючи з передків, кидались в найближчі окопи. Хома теж звалився на чиїсь тіла (Гончар, III, 1959, 360).
5. тільки недок. Пас. до зва́лювати. * Образно. У своїх творах В. І. Ленін рішуче осуджував, як архінебезпечні, такі методи історичної характеристики явищ, при яких звалюються в одну купу факти істотні і другорядні (Ком. Укр., 5, 1960, 38).
ЗВА́ЛЮВАТИСЯ2, юється, недок., ЗВАЛЯ́ТИСЯ, я́ється, док.
1. Сплутуватися, збиватися (про вовну, шерсть, волосся, пух). Поперед усіх, зовсім біля дверей, трусив своїм зім’ятим кожухом, вовна на якому звалялась уже в лямець, розгублений Голова (Збан., Єдина, 1959, 186).
2. тільки док. Виготовитися способом валяння (про вироби із вовни, шерсті, пуху).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 460.