ЗВЕЛИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. звелича́ти 1 — 3. — Не той відступник, хто для звеличання своєї землі жертвує всім, навіть богами (Оп., Іду.., 1958, 266); Головним змістом цього свята [Дня врожаю] є звеличання героїчної праці трудівників у боротьбі за врожай (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 463.