ЗВЕРЕСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Пронизливо крикнути. Як звереснули люде — не хочемо! (Сл. Гр.); Цього було досить лише на те, щоб звереснути усім своїм голосям, усією силою, усією душею: — Йона! Біжи! (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 372).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 464.