ЗВЕРЕТЕ́НИТИСЯ, нюся, нишся, док., розм. Скрутитися; завертітися. Широка огняна смуга впала з неба, зверетенилась, як змія, і потрапила просто в велику башту (Н.-Лев., IV, 1956, 28); Оперезала [Текля батогом] його по плечах раз і вдруге, аж виляски пішли. Юхим зверетенився, жалібно виснув і прожогом кинувся в сіни (Кучер, Трудна любов, 1960, 538).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 464.