ЗВЕРТА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. зверта́ти 1 і зверта́тися 1, 3. Ці легальні організації [«Ради робітничих і селянських депутатів» 1918 р.] служать знаряддям звертання пролетаріату з революційного шляху збройного повстання (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 16); Великий науковий і педагогічний інтерес становлять дані про розвиток ініціативного звертання дитини до дорослого з різних приводів (Рад. психол. наука.., 1958, 252).
2. Вислів, думка, прохання і т. ін., спрямовані до кого-небудь. Ти в звертаннях досягаєш мужнього дзвінкого тону, бо до друзів промовляєш, що з Дніпра, од Волги й Дону (Тич., II, 1957, 169); — І зоряний ефір ночами слухає твою наївну пісню кохання? — Відчепись, —сказав Віталій сердито, відчувши в цьому натяк на його вчорашнє вечірнє звертання до Тоні (Гончар, Тронка, 1963, 115); // лінгв. Слово або сполучення слів, що називають особу чи предмет, до яких звертається той, хто говорить. — Діду! — гукала було дружина. — Чого тобі, бабо? — озивався на те чоловік. І так повелося з молодих літ, коли ще здавалися їм дотепними подібні звертання (Ю. Янов., І, 1954, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 465.