ЗВИВ, у, ч. Дугоподібний заворот, вигин; звивина. А дорога — тільки звиви, Смерть, здається, на укосі, Може, в нас шофер щасливий, Що живі ми ще і досі (Шпорта, Вибр., 1958, 252); Шосе та залізниці вирівняли звиви річкових шляхів (Наука.., 11, 1962, 36); // Крива або спіралеподібна лінія; закрут. Червоні, жовті й сині квіти вишуканими звивами оповивають профілі античних богинь (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 9); // Спіралеподібний, круговий рух чого-небудь. Хмари завихрені в бистрому звиві (Бажан, Роки, 1957, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 470.