ЗВИ́ВИСТИЙ, а, е. Який має звиви, вигини, закрути. За селом чоловік подався не прямою дорогою, а звивистою.. стежиною, щоб менш попадатися людям на очі (Стельмах, Хліб.., 1959, 587); Рівнинні ріки, які течуть на наносних покладах і слабких грунтах, часто змінюють напрям і мають звивисте русло (Колг, енц.. І, 1956, 242); Огненні блискавки тепер уже частіше кресали в небі палаючий, звивистий слід (Цюпа, Назустріч.., 958, 30); // Хвилястий. Спокійне магнітне поле записується у вигляді прямої або трохи звивистої лінії (Наука.., 12, 1960, 23); // Який має здатність вигинатися, вихилятися. Вероніка.. йшла, вигинаючись усім своїм довгим звивистим тілом (Загреб., День.., 1964, 263); // Спіралеподібний. Не можна допускати при свердлінні [металу] утворення довгих звивистих стружок, бо вони можуть чіплятися за одяг або за руки і завдати поранень Практ. з машинозн., 1957, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 471.