ЗВОЛО́ЧИНИ, чин, мн., с. г. Залишки бур’яну, бадилля на ріллі, стягнуті бороною, граблями і т. ін. докупи. Курять огнища понад шляхом — зволочини палять (Головко, І, 1957, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 496.