ЗВОЛІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. зволіка́ти 4, 5 і зволіка́тися 2. Добре було б, коли б вже та газета скоріше виходила, а то таке довге зволікання може розхолодити і тих небагато симпатизуючих, які в нас є (Л. Укр., V, 1956, 78); Їй треба було б без зволікань розповісти Максимові про те, що сталося (Ткач, Арена, 1960, 178); Обмін цінностями відбувся без зайвого зволікання (Донч., V, 1957, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 494.