ЗВОРОХО́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. зворохо́бляться; док., діал. Розхвилюватися. Зворохобився маленький Петруньо, погнівався на бабуню, на сестричку Олесю (Ков., Тв., 1958, 429); // перен. Збунтуватися. Зворохобилось і вірне колись Каганові військо. Всі вимагали смерті Овадія. Ні обіцянки, ні погрози — ніщо вже не стримувало їх (Міщ., Сіверяни, 1961, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 497.