ЗВОРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. перех. Привести в легкий рух, поворушити що-небудь. [Одарка (Семенові):] Над нашими головами посхилялось гілля; вітер ніби потиху зворухне його і тихо-тихо паросить листям (Крон., І, 1958, 62).
2. перех. Зрушити з місця або перемістити що-небудь кудись (про щось важке). Зворухнути віз.
3. перех; перен. Внести зміну в який-небудь стан; перервати, порушити що-небудь. У хаті тихо, ..хіба яка [баба] закашляє або перехреститься, шепчучи тихо молитву, і тим зворухне.. німоту (Мирний, III, 1954,137); В них [гротах] було темно, аж чорно. Але доволі було зворухнуть тільки той чорний сон, як він будився цілим пожаром, снопами іскор і перетворював воду в зоряну ніч (Коцюб., II, 1955, 303).
4. перех., перен. Збудити, розтривожити що-небудь (почуття, думки і т. ін.). Надмірна ніжність до неї зворухнула в Юльці тепле, товариське почуття (Шиян, Магістраль, 1934, 138).
5. неперех., рідко. Зробити рух чим-небудь. Сюзанна спалахнула на лиці, поглянула на мужа навпроти столу і зворухнула келехом до присутніх (Ле, Україна, 1940, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 497.