ЗВУКОНАСЛІ́ДУВАЛЬНИЙ, а, е. Який базується на наслідуванні звуків або являє собою звуконаслідування. Земля у нього [П. Тичини] звучить, як орган, погляд коханої нагадує спів скрипок.. Порівнюючи з цими розкошами музичних асоціацій і уподібнень, дитячою забавкою видається звуконаслідувальна інструментовка Бальмонта (Поезія.., 1956, 33); Звуконаслідувальні слова — слова, які відтворюють у своїй звуковій формі шуми різних предметів і явищ природи (тік-так, грр), крики тварин і птиць (мяу-мяу, гав-гав, кукуріку), а також фізіологічні прояви людини (ха-ха-ха, тьфу, брр) (Сл. лінгв. терм., 1957, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 501.