ЗВУКОНЕПРОНИКНИ́Й, а́, е́.
1. Який не пропускає звуків і шумів. На основі склопластиків виготовляють кузови машин, корпуси катерів, звуконепроникні плити, покрівлю, труби (Рад. Укр., 18.II 1964, 2).
2. Ізольований від звуків, шумів. Радянські космонавти проходять спеціальне тренування в умовах ізоляції у звуконепроникних камерах (Наука.., 7, 1961, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 501.