ЗВУКОСПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с. Сполучення звуків мови або музикальних звуків. Асоціація, що приводить до зміни зовнішньої форми запозиченого слова, грунтується в принципі на зовнішній схожості елементів кінцевих звукосполучень у словах запозичених і питомих (Мовозн., XVI, 1961, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 502.