ЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж.
1. Якість за знач. зву́чний 1, 2. Найбільшу звучність мають у мові голосні (Худ. чит.., 1955, 35).
2. перен. Популярність, славнозвісність. У розміщенні картин, що їх покійний Аркадій, видно, скуповував не так заради змісту, як звучності імен їх авторів, була вишуканість (Вільде, Сестри.., 1958, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 502.