ЗВІ́ДКИ-НЕ́БУДЬ, присл.
1. З якогось місця, місцевості, боку. А кожний раз, порівнявшися з Даркою, всміхалася [Юзя] або озивалася словом, тільки сторожко, бо стежку могло бути видко звідки-небудь панні Терезі (Л. Укр., III, 1952, 640).
2. З якого-небудь джерела.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 479.