ЗВІ́ДТА́М, присл., діал. Звідти. Зразу кулі падали на ратушевий дах та котилися звідтам униз (Фр., VI, 1951, 335); Власт не раз їздив на західне пограниччя на лови і привозив звідтам багато шкір, а деколи і рабів (Оп., Іду.., 1958, 119); Вона зникла за дверима амбара, і звідтам до мене вийшла чарівна дівчина (Досв., Вибр., 1959, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 480.