ЗВІДТІЛЯ́, присл. Те саме, що зві́дти. Розвернувшись у полі, танки кинулись були на заставу , щоб одним ударом вибити звідтіля прикордонників (Збан., Між.. людьми, 1955, 36); З хати ніхто не виходив, і звідтіля не чулося ні одного звука (Тют., Вир, 1964, 425); На перехресті стежок стояв шаплик великий з водою. Звідтіля набирали в поливальниці, в цеберки (Головко, І, 1957, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 481.