ЗВІ́ЛЬНЕННЯ, я, с. Дія за знач. звільни́ти1. Після звільнення із в’язниці Д. І. Ульянов продовжував працювати в Одесі (Укр. іст. ж., 2, 1960, 93); Думка про звільнення Григорія Камищука виникла в нього відразу, як тільки він почув про його арешт (Сміл., Пов. і опов., 1949, 73); Червона Армія погнала .. німців від Волги і почалось звільнення окупованої України (Панч, Іду, 1946, 42); [Людмила:] Андрій Григорович сказав мені приготувати наказ про звільнення вашого чоловіка з роботи (Мороз, П’єси, 1959, 296); Глядачі божеволіли. Здавалося, що вони геть рознесуть стадіон, коли це репродуктори раптом оголосили наказ про негайне звільнення стадіону, загрожуючи викликати літак… (Ю. Янов., II, 1954, 27).
Зві́льнення на бе́рег (у мі́сто і т. ін.) — дозвіл військовослужбовцеві, курсантові військового училища і т. ін. відлучитися на якийсь час із корабля або з розташування військової частини. І Олександр Васильович, і я не пригадуємо, коли ще всі без винятку матроси зверталися до нас з проханням дати їм звільнення на берег, щоб проводжати друга у відпустку (Логв., Давні рани, 1961, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 482.