ЗВІЛЬНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ЗВІЛЬНИ́ТИСЯ, звільню́ся, зві́льнишся, док.
1. Виходити на волю з-під арешту, з в’язниці і т. ін.; // Визволятися від гніту, від рабства і т. ін., відвойовувати, здобувати волю для себе. Возз’єднавшись з російським народом, український народ звільнявся від національного і релігійного гніту [польської шляхти і католицької церкви] (Іст. УРСР, І, 1953, 261); Звільнившись з кріпацтва, Шевченко багато працює, займається самоосвітою і стає незабаром відомим художником і поетом (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 30).
2. Позбавлятися того, що стискує, зв’язує, обмежує і т. ін. в рухах; вивільнятися. Дядько ні на хвилину не випускав з рук бичків, які час від часу намагалися звільнитися з ярма (Томч., Готель.., 1960, 72); Молода гуцулка, спалахнувши, звільнилася з його обіймів (Мур., Бук. повість, 1959, 29); // Позбавляючись чого-небудь, очищатися. Береги Нижнього Дніпра починають звільнятися від криги (Рад. Укр., 9.III 1946, 3); Вже зовсім звільнилась від снігу земля, і легкий димок кучерявиться понад нею (Крот., Сини.., 1948, 8).
3. перев. від чого. Позбуватися чого-небудь обтяжливого або зайвого, небажаного. Тов. Фірцак розповідає, як він поступово, крок за кроком, під впливом різних подій звільнявся від релігійного дурману (Наука.., 6, 1959, 50); Не покидає цей настрій Кузьму з того самого дня, як хлопець, цілковито звільнившись з-під батькової опіки.., самостійно сів на бульдозер (Гончар, Тронка, 1963, 271); Країни соціалізму, скасувавши приватну власність на засоби виробництва, тим самим звільнились і від пороків, породжуваних капіталізмом (Ком. Укр., 9, 1962, 16); // від кого. Позбуватися чиєїсь небажаної, неприємної присутності; // від кого. Знімати з роботи, посади. Там, де керівниками радгоспів є люди малоініціативні або такі, що не бажають по-справжньому, по-більшовицькому працювати.., від таких людей треба звільнятися (Рад. Укр., 28.III 1957, 2); // від чого. Перемагати в собі яке-небудь неприємне, обтяжливе почуття, переставати відчувати якийсь стан. Однак поступово, від репетиції до репетиції, від спектаклю до спектаклю я звільнявся від м’язових судорог (Моє життя в мист., 1955, 122); Харкевич сів на колоду і потер обличчя долонею, намагаючись звільнитись від сонної млості (Голов., Тополя.., 1965, 252).
4. Переставати виконувати що-небудь, ставати вільним від якогось заняття, розмови і т. ін. Іноді голова сільського комітету, коли звільнявся від громадських справ, навідувався до заробітчан (Горд., Чужу ниву.., 1947, 271); В цей час її покликали.— Іду! — сказала вона і звернулася знову до Саранчука: — Ви почекайте мене, я зараз звільнюсь (Головко, II, 1957, 456); Дорош сів на стілець і став чекати, доки звільниться від пильної роботи зам (Тют., Вир, 1964, 146); // Залишати місце роботи, посаду. Після трьох чи чотирьох місяців роботи в Берліні звільнився [я] зовсім і, одержавши з Наркомосу стипендію в розмірі 40 доларів на місяць, вступив до художнього приватного училища (Довж., І, 1958, 18); // Вилучаючись з якого-небудь процесу, ставати незайнятим, вільним; вивільнятися. Джерело обов’язково слід використати для водопроводу,..— скільки тоді звільниться худоби й людей, що возять воду з Осколу (Вишня, І, 1956, 360); Трактор звільниться від молотьби, піде лущити стерню (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 43).
Звільня́тися (звільни́тися) на бе́рег (у мі́сто і т. ін.) — одержувати дозвіл на тимчасовий вихід (від’їзд) із корабля або з розташування військової частини. Разом з черговим офіцером проглянув [капітан-лейтенант] списки тих, хто звільняється на берег (Логв., Давні рани, 1961, 18).
7. Ставати порожнім, незайнятим (про яке-небудь місце, приміщення, посуд і т. ін.). В західних областях [України] при збиранні озимого ріпака на зелений корм своєчасно звільняється площа під посіви кукурудзи на зерно, проса, картоплі (Колг. Укр., 7, 1957, 23); З годину довелося сидіти на чемодані у вестибюлі готелю, доки звільнився номер (Руд., Вітер.., 1958, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 483.