ЗВІ́РЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зві́рити1.
ЗВІ́РЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зві́рити2. Усі тексти звірені з автографами чи авторитетними друкованими редакціями (Літ. газ., 6.III 1939, 2); А засіяли їх [пари] ще затепла з ранньої осені добірним насінням, не раз перечищеним, селекційно звіреним на районнім контрольнім пункті (Крот., Сини.., 1948, 48); // у знач. прикм. Ми послідовно, за виробленим і звіреним планом йдемо до своєї заповітної мети — до комунізму (Чаб., Шляхами.., 1961, 126); // зві́рено, безос. присудк. сл. Прошу вибачити, що аж тепер посилаю Вам оригінал оповідання Вашого «Серед степів». Копію знято так, як Ви бажали, і звірено з рукописом Вашим (Коцюб., III, 1956, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 484.