ЗВІ́РЕННЯ1, я, с. Дія за знач. зві́рити1. Про страхіття турецько-татарського рабства розповідають невільники і в своїх думах — «невільничих плачах». Їх переживання, безпосередні звірення почуттів у неволі переплавилися в перлині високохудожньої поезії (Наука.., 3, 1965, 13); Марними були всі його словесні зусилля, й, щоб не зганити відчуття космосу мізерністю словесних звірень, він благально мовчав (Довж., І, 1958, 498).
ЗВІ́РЕННЯ2, я, с. Дія за знач. зві́рити2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 484.